• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Історія

Скородистицькій школі минуло 55 років. Це і немало, і небагато. Все, що переживалося нашою державою, українським селом за цей час, відбивалося й на долі Скородистицької школи. Затоплення сіл Придніпров’я, примусове переселення людей на нові місця, Афганістан і Чорнобиль, перші роки перебудови й демократизації, здобуття незалежності України, сучасна боротьба держави проти агресії Росії, гібридна війна і економічні випробування, виживання українського села і його поступ у майбутнє – крізь все це пройшли і проходять вчителі та учні нашої школи. Уся ця інформація збирається в музейній кімнаті «Історія школи - в історії її учнів та вчителів», яка була заснована у 2006 році зусиллями випускниці, піонервожатої та вчителя початкових класів нашої школи Загреби В.Ф. Зараз керівником музею є бібліотекар та вчитель трудового навчання, випускниця школи 1991 року, Г.М.Карабан.

Наша школа була збудована в 1962 році і відкрила свої двері вихованцям 1 вересня 1962 року. Після того, як води Кременчуцького водосховища затопили старе село Скородистик, почалося переселення на гору. Затопили і стару Скородистицьку середню школу, яка тоді розміщувалася в добротному будинку поміщика Васильєва. Правонаступницею старої школи стали Іркліївська середня (1962 р.) та Скородистицька 8-річна (1962 р.).

Першим директором Скородистицької 8-річної школи у 1962 році став Калина Єлісей Арсенович. Але переселення Скородистик найбільшим тягарем лягло тоді на плечі тодішнього голови колгоспу „Радянська Україна” – Іваніщенка Луки Олексійовича, Героя Соціалістичної праці Ще не знали, хто буде директором школи, але будівництво тоді контролював Іваніщенко Л.О.

Школа розправила свої крила і стала першою ластівкою на горі у Новому Скородистику. Після школи почалося будівництво центру села: сільський клуб (1970 р.), контора колгоспу (1972 р.), дитячий садок (1977 р.), магазин і побуткомбінат (1978 р.), житлові будинки для трудівників села (1971-78 р. р.), сільський парк. Життя школи в перші роки не можна уявити без двох знакових постатей: Іваніщенка Луки Олексійовича – голови колгоспу і Водяника Тимофія Івановича – бригадира тракторної бригади. Обидва стали Героями Соціалістичної праці, орденоносцями.

В школі у всі часи діяло багато учнівських гуртків за інтересами. Від 80% до 100% дітей були задіяні гуртковою роботою. Сьогодні маємо таких гуртків 17. Діти охоче працювали у предметних гуртках з різних навчальних предметів. Часто брали активну участь у районних олімпіадах і займали призовні місця. А учні Польської Віри Миколаївни (географія) та Голомедової Світлани Анатоліївни (англійська мова) постійно займали призові місця на обласних предметних олімпіадах з географії та англійської мови. Завжди був і є високий рівень художньої самодіяльності:діяли вокальний ансамбль «Козачата» кер. Фурса С.М., зразковий хореографічний колектив «Школярик» кер. Джемелінська Т.І., а нині - її учениця, випускниця школи 1988 року, Руденко О.В., має заслужені нагороди від районного до всеукраїнського рівнів. Вихованці школи мистецтв – переможці та призери вокальних конкурсів у Австрії, Угорщині, Німеччині, Словаччині, Польщі. В школі організовано унікальний вокально-хореографічний ансамбль «Добрілюди», учасниками якого є вчителі, випускники-батьки нашого навчального закладу.

В школі діяли гуртки технічної творчості, якими керував вчитель фізики Поїздник І.М.(з 1980 року, з 2017 року - голова об’єднаної територіальної громади). Власними руками діти створювали картинги, міні-трактори. Проводили змагання картингістів.Серед учнів щороку проводилися суботники по збору металолому та макулатури. В школі діяв і діє донині табір відпочинку і профорієнтації “Колосок”, що неодноразово ставав призером районного та обласного конкурсів літніх таборів.

Спортивні досягнення теж завжди були предметом гордості школярів - гуртки легкої атлетики, волейболу, футболу, баскетболу, шахів та шашок ефективно працюють і донині.

При школі працювала кролеферма і свиноферма. Діти доглядали кролів та свиней, обробляли дослідні ділянки ( 0,6 га) та шкільний сад (0,82 га). Здавали в державу кролів та свиней, продавали овочі та фрукти з ділянок, збирали насіння сальвії, яке дорого цінилось. В школі було дві дошки досягнень: «Вони вміють трудитись» та «Відмінники школи». За одержані гроші кращих учнів преміювали поїздкою на екскурсії в Москву, Київ, Одесу, Херсон. Такі екскурсії обов’язково організовували щороку.

Керівниками школи були :

1962-1977 р. : Калина Єлісей Арсентійович;

1977-1985 р. : Сердюк Микола Олександрович;

1985-2005 р. : Науменко Олексій Іванович;

з квітня 2005 та до цього часу: Кучман Світлана Борисівна.

З 2007 року школа працює за Угодою з Інститутом педагогіки НАПН України, лабораторією інноваційних технологій, а з 2009 року за наказом МОНМС України № 1179 від 23.12.2009 року надано статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня за темою «Практична реалізація моделі Школи життєтворчості» і діє тісна співпраця з Інститутом модернізації змісту освіти МОН України. Скородистицька школа - переможець всеукраїнського конкурсу «Інтеграція освіти в європейське співтовариство», «Школа ХХІ ст.», «Директор ХХІ ст.», переможці семи Міжнародних фестивалів педагогічних інновацій, Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти» (дипломи, 2 Золоті медалі 2016 та 2017), ІІ Всеукраїнського фестивалю педагогічної майстерності.Успішно завершено 7 етапів експериментальної роботи. Замінена структура навчання з урочної системи на тріади (3 х 30). В центрі уваги - проектна діяльність та інтерактивні технології навчання.

З 2015 року працюємо у другому дослідному експерименті всеукраїнського рівня за темою «Психолого-педагогічні умови формування та становлення позитивного іміджу «Школи життєтворчості».

Школа славилась і славиться своїми випускниками. Це і депутати Верховної ради, і доктори та кандидати наук (найбільше технічних), і керівники всіх рівнів, і вчителі, і лікарі,інженери, працівники полів та ферм. (Л.Монастирська – народна артистка України, співачка національної опери – гордість школи, адже вона випускниця 1990 року,а її мама – це колишня вчителька світової літератури , старший вчитель вищої кваліфікаційної категорії В.І.Повстенко працювала до виходу на пенсію в Скородистицькій школі. М.Г.Чобітько – ДПН, професор (1969);І.В.Миронець - КТН,доцент(1997); О.Л.Норіца – КФМН,старший викладач(1970) та багато інших, життя та досягнення яких стали об’єктом дослідження та вивчення для наших учнів засобами наративної педагогіки.

Освітній заклад завжди працював і працює творчо та напружено, продовжуючи традиції великої дружної сім'ї, що об’єднує зусилля вчительського, батьківського та учнівського колективів, постійно турбується про зміцнення матеріально-технічної бази, намагається підтримувати високі рейтинги в районі, області та на всеукраїнському рівні.Школа підтримує партнерські зв’язки з навчальними закладами м. Києва: Кловським ліцеєм № 77, Печерської гімназією №75, Жіночою гімназією № 47, навчальними закладами м. Черкаси, Золотоніського, Чорнобаївського районів.

Кожен клас випускників дарує шкільному музею власноруч вишитого рушника з іменами дітей та вчителів – класних керівників, що символізує спадковість традицій шкільного життя. Наші випускники знаходять власний шлях в сучасному житті – навчаються в коледжах, ліцеях.

Педагогічний колектив школи постійно знаходиться в пошуках подальших шляхів розвитку та самовдосконалення.

Коментарi